Афоризми



Категории Григорiй Сковорода ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Хто думає про науку, той любить ïï, а хто ïï любить, той нiколи не перестае вчитися, хоча б зовнi вiн i здавався бездiяльним. Нi про що не турбуватись, нi за чим не турбуватись — значить, не жити, а бути мертвим, адже турбота — рух душi, а життя — се рух. Що може бути солодше за те, коли любить i прагне до тебе добра душа? Надмiр породжує пересит, пересит — нудьгу, нудьга ж — душевну тугу, а хто хворiє на се, того не назвеш здоровим. Любов виникає з любовi; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю. Хiба розумно чинить той, хто, починаючи довгий шлях, в ходi не дотримує мiри? Як купцi вживають застережних заходiв, аби у виглядi добрих товарiв не придбати поганих i зiпсутих, так i нам слiд якнайретельнiше пильнувати, щоб, обираючи друзiв, цю найлiпшу окрасу життя, бiльше того — неоцiненний скарб, через недбальство не натрапити на щось пiдроблене. Не все те отрута, що неприємне на смак. Добрий розум, робить легким будь-який спосiб життя. Бери вершину i матимеш середину. З усiх утрат втрата часу найтяжча. Коли ти не озброïшся проти нудьги, то стережись, аби ця тварюка не спихнула тебе не з мосту, як то кажуть, а з чесноти в моральне зло. То навiть добре, що Дiоген був приречений на заслання: там вiн узявся до фiлософiï. Так само як боязкi люди, захворiвши пiд час плавання на морську хворобу, гадають, що вони почуватимуть себе краще, коли з великого судна пересядуть до невеличкого човна, а вiдти знову переберуться у тривесельник, але нiчого сим не досягають, бо разом з собою переносять жовч i страх, — так i життєвi змiни не усувають з душi того, що завдає прикростi i непокоïть. Безумцевi властиво жалкувати за втраченим i не радiти з того, що лишилось. Ти не можеш вiднайти жодного друга, не нашукавши разом з ним i двох-трьох ворогiв. Бiльше думай i тодi вирiшуй. Скiльки зла таïться всерединi за гарною подобою: гадюка ховається в травi. Хто добре запалився, той добре почав, а добре почати — це наполовину завершити. О, коли б змога писати так само багато, як i мислити! Майбутнiм ми маримо, а сучасним гордуємо: ми прагнемо до того, чого немає, i нехтуємо тим, що є, так нiби минуле зможе вернутись назад, або напевно мусить здiйснитися сподiване. У тих, хто душею низький, найкраще з написаного i сказаного стає найгiршим. Уподiбнюйся пальмi: чим мiцнiше ïï стискає скеля, тим швидше i прекраснiше здiймається вона догори. О, коли б ми в ганебних справах були такi ж соромливi i боязкi, як це часто ми буваємо боязкi i хибно соромливi у порядних вчинках! Визначай смак не по шкаралупi, а по ядру. Розум завжди любить до чогось братися, i коли вiн не матиме доброго, тодi звертатиметься до поганого. Одне менi тiльки близьке, вигукну я: о школо, о книги! З видимого пiзнавай невидиме. Щасливий, хто мав змогу знайти щасливе життя. Але щасливiший той, хто вмiє ним користуватись.. Не досить, щоб сяяло свiтло денного сонця, коли свiтло голови твоєï затьмарене. Звiрившись на море, ти перестаєш належати сам собi. Похибки друзiв ми повиннi вмiти виправляти або зносити, коли вони несерйознi. Немає нiчого небезпечнiшого за пiдступного ворога, але немає нiчого отруйнiшого вiд удаваного друга. Мудрець мусить i з гною вибирати золото. Коли велика справа — панувати над тiлами, то ще бiльша — керувати душами. Збери всерединi себе своï думки i в собi самому шукай справжнiх благ. Копай всерединi себе криницю для тоï води, яка зросить i твою оселю, i сусiдську. Для шляхетноï людини нiщо не є таке важке, як пишний бенкет, особливо коли першi мiсця на ньому займають пустомудрi. Хiба не любов усе єднає, будує, творить, подiбно до того, як ворожiсть руйнує? Природа прекрасного така, що чим бiльше на шляху до нього трапляється перешкод, тим бiльше воно вабить, на зразок того найшляхетнiшого i найтвердiшого металу, який чим бiльше треться, тим прекраснiше виблискує. Неправда гнобить i протидiє, але тим дужче бажання боротися з нею. Чи знаєш ти, яких лiкiв вживають ужаленi скорпiоном? Тим же скорпiоном натирають рану. Слiпi очi, коли затуленi зiницi. Як лiки не завжди приємнi, так i iстина буває сувора. Все минає, але любов пiсля всього зостається. Кому душа болить, тому весь свiт плаче. Тодi лише пiзнається цiннiсть часу, коли вiн втрачений. Ти робиш найкращу i для тебе рятiвну справу, коли твердо ступаєш по шляху доброго глузду. Як нерозумно випрошувати те, чого можеш сам досягти! Коли ти твердо йдеш шляхом, яким почав iти, то, на мою думку, ти щасливий. Коли не зможу нiчим любiй вiтчизнi прислужитись, в усякому разi з усiєï сили намагатимуся нiколи нi в чому не шкодити. Всяка ïжа i пиття смачнi й кориснi, але треба знати час, мiсце i мiру. Лiд на те й родиться, аби танути. Демон проти демона не свiдчить, вовк вовчого м'яса не ïсть. Без ядра горiх нiщо, так само як i людина без серця. Краще голий та правдивий, нiж багатий та беззаконний. Облиш забобони, обмий совiсть, а потiм одежу, залиш усi своï хиби i пiдiймайся! Коли риба спiймана, вона вже не потребує принади. Наступний, весело освiтлений день — плiд учорашнього, так само як добра старiсть — нагорода гарноï юностi. Солодке пiзнає пiзнiше той, хто може проковтнути неприємне. Не любить серце, не бачачи краси. Що вподобав, на те й перетворився. Не за обличчя судiть, а за серце. Кожен є той, чиє серце в нiм: вовче серце — справдешнiй вовк, хоч обличчя людське; серце боброве — бобер, хоча вигляд вовчий; серце вепрове — вепр, хоч подоба бобра. Чи може людина, слiпа у себе вдома, стати зрячою на базарi? Пiзнаєш iстину — ввiйде тодi у кров твою сонце. Хiба може говорити про бiле той, котрому невiдоме, що таке чорне? Свiтло вiдкриває нам те, про що ми у темрявi лише здогадувалися. Не може не блудити нога твоя, коли блудить серце. Нiхто не може вбити в собi зло, коли не втямить спершу, що таке те зло, а що добро. А не взнавши сього у себе, як можна взнати i вигнати його в iнших. На новий путiвець шукай новi ноги. Що з того, коли листок зовнi зелений, та корiнь позбавлений життєвого соку? Чи не дивина, що один у багатствi бiдний, а iнший у бiдностi багатий? Не називай солодким те, що породжує гiркоту. Вiрю, що бiльше єлею має в своïх гладеньких словах улесник, анiж батько, коли карає, i що фальшива позолота блищить краще вiд самого золота... Але згадай приказку: Вихвалявся гриб гарною шапкою, та що з того, коли пiд нею голови нема. Вода без риби, повiтря без пташок, час без людей бути не можуть. Не все те недiйсне, що недосяжне дитячому розумовi. Тiнь яблунi не заважає. Iстина спалює i нищить усi стихiï, показуючи, що вони лише тiнь ïï. Шукаємо щастя по краïнах, столiттях, а воно скрiзь i завжди з нами; як риба в водi, так i ми в ньому, i воно бiля нас шукає нас самих. Нема його нiде вiд того, що воно скрiзь. Воно схоже до сонячного сяйва — вiдхили лише вхiд у душу свою. Математика, медицина, фiзика, механiка, музика зi своïми сестрами — чим глибше ïх пiзнаємо, тим сильнiше палять серце наше голод i спрага. Невже ти не чув, що сини вiку мудрiшi вiд синiв дня? Не дивина дорогу вiднайти, але нiхто не хоче шукати, кожен своïм шляхом бреде та iншого веде — в цьому i важкiсть. Не розум вiд книг, а книги вiд розуму створились.
Афоризми