<< Главная страница

IЗ ЗБIРКИ БАЙКИ ХАРКIВСЬКI ДВI КУРКИ



Категории Григорiй Сковорода ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Випало якось Дикiй Курцi залетiти до Домашньоï. — I як се ти, сестрице, в лiсах живеш? — спитала Домашня. — А точнiсiнько так, як iншi лiсовi птахи, — вiдповiла Дика. — Годує мене той самий Бог, що й диких голубiв. — Вони ж можуть добре лiтати, — проказала господиня. — Се так, — згодилася Дика,— однак i я можу лiтати i цiлком задоволена своïми крильми. — Ось у се, сестрице, я нiяк не можу повiрити, — сказала Домосида, — бо я ледве-ледве можу перелетiти он до того сарая. — Не перечу, — каже Дика, — але зважте, голубонько моя, на те, що ви змальства, як тiльки народились, зволите на подвiр'ï гнiй гребти, а я щодень мушу набувати досвiду лiтати. Сила: Багато хто, не маючи сили щось зробити, не вiрить, що можуть те iншi. Безлiч є таких, хто через рознiженiсть вiдученi мандрувати пiшки. Се свiдчить, що практика без природженостi безглузда, а природженiсть утверджується практикою. Яка користь знати, як робиться дiло, коли ти сам його не зробиш? Взнати неважко, важче зробити. Наука та досвiд — се одне i те ж. Вона не в знаннi самiм живе, а в дiяннi. Як i робота без природженостi, так i знання без роботи — мука. Ось у чому рiзниця мiж знаннями та наукою.
IЗ ЗБIРКИ БАЙКИ ХАРКIВСЬКI ДВI КУРКИ


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация